Історія школи

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА РОЗВИТКУ

ПІДБУЗЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

Витоки шкільництва в с.Підбуж встановити не вдалося. Однак достовірно відомо , що вже в 60-х роках Х1Х ст. в Підбужі існувала школа. Це твердження повідомляють старожили села, які запевняють, що їхні діди і батьки вже відвідували школу .

Тоді в Підбужі була двокласова школа. Навчання проводилося в приміщенні, яке тепер було переобладнано на цех швейної фабрики. Шкільне приладдя в ті часи було примітивне. Діти писали на дерев”яних табличках чорною крейдою “лібриком” або білою “рисік”. Вчитель Кулієга вчив дітей писати, читати, рахувати.

Пізніше, в 1905-1910 рр. в селі було побудоване нове приміщення школи, де тепер розміщене терапевтичне відділення Підбузької райлікарні (біля церкви). Кажуть, що землю під будівництво школи продали Аклюсь Василь та Процик Григорій. Школа мала два поверхи.

До І-шої світової війни в с. Підбуж була трьохкласова школа. Завідували в ній вчитель Тепер, а пізніше Зелінський. В першій половині 20-х років ХХ ст. школою в Підбужі завідував Леопольд Граф, за фахом історик. Він вів шовіністичну пропаганду, намагався ополячити учнів-українців, принижував їх.

В ІІ-й половині 20-х років в селищі була 4-класова школа, в 30-х – 6-7-класова школа. Директором дальше працював Граф, а в 1935-1939 рр. – Андрій Левіцький. Залежно від кількості класів у школі працювало від 5 до 8 вчителів, навчалося від 80 до 120 учнів. Навчання велося польською мовою. Українську (руську) вивчали один раз на тиждень, починаючи з другого класу, а з п”ятого класу вивчали ще й німецьку. Бо в 1924 році польський уряд прийняв закон, що забороняв користуватися українською мовою в урядових установах. Того ж року Станіслав Грабський, міністр освіти й прихильник відверто антиукраїнських поглядів , здійснив реформу, що перетворила більшість україномовних шкіл на двомовні заклади з переважанням польської мови.

В 1927 році була дуже сувора зима, почали поширюватися інфекційні хвороби, такі як скарлатина та ін., і дуже багато померло дітей дошкільного і шкільного віку, тому кількість учнів зменшилася.

Крім мов вивчали рахунки з геометрією, природу, географію, історію Польщі ( історію України не вивчали). Також вивчали рисунки (малювання), ручну працю, співи, руханку (фізкультуру). Вчителями були: Левицька, Циковська (польська мова), Кордасевич (вчитель початкових класів), Гримайляк (укр. мова, співи), Комалко (руханка), А.Бальтух (математика), Панасенко (укр.. мова, старші класи).

Обов´язковим було вивчення релігії. Уроки Закону Божого проводили греко-католицький священик о.декан Антін Миколаєвич (2 рази на тиждень) і римо-католицький ксьондз пробощ Попкевич. Євреї вивчали релігію вдома або в синагозі, вчив їх Гавін. Інколи поляки вивчали релігію разом з українцями. Урок релігії починався з вітання “Слава Ісусу Христу” і молитви “Отче наш”, а закінчувався молитвою “Богородице Діво”. Із 7 років священик готував дітей до сповіді і до причастя, після Богослужіння дарував образки.

Уроки щоденно починалися молитвою. В релігійні і державні свята діти ходили до церкви і костьолу на Богослужіння. У школі підтримувалася сувора дисципліна. За її порушення, запізнення на уроки, хуліганські дії, невиконання домашніх завдань застосовували тілесні покарання в присутності всього класу. Такі покарання принижували гідність учня. Особливою жорстокістю відзначалися вчителька початкових класів Грайфувна Гелена і директор школи Леопольд Граф. Шкільні свідоцтва видавалися два рази в рік. В свідоцтві ставилася оцінка за поведінку і загальна оцінка за рік. Відзначалося віросповідання школяра.

Серед вчителів були хороші прогресивні люди: вчитель української мови і співів Гримайляк Юрій, вчителька малювання Чеховічувна Марія, яка талановито оформляла декорації для сцени Будинку культури, а також вчитель фізкультури Ковалка Станіслав, любимець сільських спортсменів.

В 1940 році Підбузьку семирічну школу вирішили перетворити в десятирічку. В той час помер колишній директор Підбузької школи поляк Левицький і на посаду директора в грудні 1940 року був переведений Юринець Андрій Іванович, який працював директором школи в с.Старий Кропивник, тоді Підбузького району.

Юринець з великим захопленням взявся за перебудову школи. Але це тривало недовго. В перший день Другої світової війни 22 червня 1941 року, вранці, в школі, Юринець А.І. був заарештований органами НКВД, через кілька днів по-звірячому вбитий в Нагуєвичах.

Після смерті Юринця А.І. директором школи був призначений Трускавецький Петро Григорович (1941 р.). За націоналістичну діяльність 14 жовтня 1944 року був заарештований і суджений, засланий у Воркуту. В дорозі помер.

Після ІІ-ї світової війни почалася відбудова. Постало завдання у стислі терміни відбудувати школи й охопити навчанням всіх дітей шкільного віку. Налагодження шкільної справи наштовхувалося на великі труднощі. Не було наочних посібників, парт, класних дощок. Багато дітей втратили батьків, стали напівсиротами, матері яких не могли забезпечити їм навіть мінімуму необхідного для нормального навчання.

В 1946-47 рр. в Західній Україні, в т.ч. в нашому краї, розгорнулася насильницька і всеохоплююча радянізація всіх сторін соціально-економічного і культурного життя краю.

Завданням вчителів, які були направлені на роботу в Західну Україну, в т.ч. і в Підбуж, було вести агітацію, пропаганду, впроваджувати в життя російську культуру. Так, деякі вчителі із Східної України, які працювали в нашій школі, втілювали прокомуністичні ідеї в життя, мало того, робили велику різницю між учнями, батьки яких були засуджені, принижували й переслідували їх.

В 50-х роках директором школи працював УСОВ ВАСИЛЬ ТИТОВИЧ, який пізніше виїхав із Підбужа і проживав у м.Ходорові, тому відомості про цього директора важко зібрати.

У цей час не було достатньої кількості вчителів, тому до педагогічної діяльності залучалися й випускники школи. Дехто з них проходив однорічні курси в м.Бориславі. Перший і останній дзвоник відзначалися урочистими лінійками. Вчителі стояли окремо, а учні виконували вказівки вчителя фізкультури. Шкільної форми не було, носили довільний селянський одяг. Активно діяли жовтенятська, піонерська і комсомольська організації, прийом в які носив добровільно-примусовий порядок. Вчителів постійно міняли через ідеологічні міркування. Дисципліна в школі була на дуже високому рівні. Добре велася позакласна робота. Активно діяли такі гуртки як біологічний, хімічний, драматичний, гурток акробатики і хоровий ( керівник – вчитель музики Бренич Михайло Пилипович), туристичний ( керівник – Дармороз Оксана Микитівна).

В школі щоранку проводилася фіззарядка, щотижня – політінформація , яку проводили вчителі і учні старших класів. Діти відзначалися великою активністю і бажанням працювати, вчитися. В старші класи йшли най здібніші учні, які по закінченні школи майже всі здобували вищу освіту. Навчання у 8-10 класах було платне – 15 крб., а навчання напівсиріт, сиріт було безкоштовне, безкоштовним було і харчування. В школі було запроваджено самообслуговування: діти чергували по класах, коридорах. Своїми зусиллями випускали сатиричну щотижневу газету “Блискавка”, а також гурткові газети. В школі діяла бібліотека. Дітям суворо заборонялося відвідувати церкву, а тим більше відзначати релігійні свята. Виконуючи вказівку “зверху”, вчителі змушені були наказувати тих дітей, які брали участь в релігійному житті. Хоч життя села в післявоєнні роки було нелегким, але шкільне життя було цікавим, різноманітним.

З 1964 по 1976 рік директором школи був САБАТ ЗЕНОВІЙ ІВАНОВИЧ . В 1968 році почав будувати школу. В 1975 році учні вчилися в новій обмебльованій школі (сучасне приміщення). Школа користувалася авторитетом. Учні мали добрі знання. В школі навчалися учні не тільки з Підбужа, а й із сусідніх шкіл, які жили в гуртожитку, де працювали добрі вихователі.

Сабат З.І. був активний учасник художньої самодіяльності і драматичного гуртка, добрим організатором шкільних справ. Учні і вчителі школи мали можливість побувати на екскурсіях в Києві, Каневі, Закарпатті, Ленінграді (Санкт-Петербурзі) , Бресті, Чернівцях. Учні школи неодноразово займали призові місця на районних і обласних предметних олімпіадах, конкурсах художньої самодіяльності, військово-спортивній грі “Зірниця”. Дуже часто проводилися в школі тематичні вечори.

З 1976 по 1987 рік директором Підбузької СШ працював ПІКУНЕЦЬ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ, розумна, інтелігентна людина. Підтримував теплу для праці атмосферу. У зв´язку з тим, що школа тільки почала освоювати нове приміщення, особлива увага приділялася створенню навчальних кабінетів. За короткий час завдяки сумлінній праці колективу з´явилися зразкові кабінети української мови і літератури, хімічний, біологічний, ПВП, математичний, початкових класів та інші( вчителі Яким І.Й., Щепанкевич Л.Г., Юринець В.Н., Чеснокова О.Д., Кузів Г.І., Кузів В.В., Бренич М.П., Бренич М.С.,

Тарасович Р.В., Ткаченко С.Й.,Баброцяк В.Й., Пікунець С.С., Кундич Є.С.,

Лаганяк Й.В., Сирко Я.М. та ін. Було обладнано спортзал, створено зразкову майстерню, освоєно шкільну їдальню. Школа завоювала перше місце в області у конкурсі “Олімпіада-80” по створенню спортивної бази серед сільських середніх шкіл.

Велика увага приділялася позакласній виховній роботі. Працювало біля 30 гуртків за інтересами ( крою і шиття, художньої вишивки, різьби, танцювальний, народних інструментів, хор, ВІА, умілі руки, філіал музичної школи по класу баяна, фортепіано та ін.)

Особливих успіхів досяг шкільний ансамбль пісні і танцю “Підбужанка” – багаторазовий лідер районних, обласних, республіканських оглядів. За активну участь у підготовці і проведенні республіканського телефестивалю “Пісня скликає друзів” у 1981 році нагороджений Почесною грамотою. Його виступи неодноразово транслювалися по телебаченню, а Центральне телебачення зняло кольоровий фільм “Співає і танцює “Підбужанка”. У 1984 році ансамбль пісні і танцю отримав звання “Народний ансамбль пісні і танцю УРСР”. Керівники ансамблю Пікунець С.С., Яким Л.А.

За досягнення у природоохоронній роботі школа була представлена на ВДНГ УРСР, а бригадир юних лісівників Кропивницька Галина нагороджена Золотою медаллю ВДНГ. Інтерв’ю з переможцями транслювалося по Львівському телебаченню (керівник Балицький Є.М.)

Шкільні команди “Орля”, “Зірниця” були постійними призерами районних змагань і захищали честь Дрогобиччини на обласних змаганнях ( керівники Волошин В.І., Лаганяк Й.В). На базі школи проводилися районні та обласні семінари вчителів, республіканський семінар керівників шкіл. Високу майстерність проявляли вчителі при обласних і районних перевірках. Завдяки їх сумлінній праці школа входила в число кращих шкіл області.

Пікунець М.О. дбав про поповнення навчально – дидактичного матеріалу, технічних засобів навчання, матеріальної бази школи. В школі працювало радіомовлення.

З 1987 по 1988 рік директором Підбузької СШ працював БАГАН ЯРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ.

З 1988 по листопад 2003 року директором школи працювала БАБРОЦЯК ВІРА ЙОСИПІВНА. Підбузька школа в числі перших стала на шлях національного відродження. Найсвідоміші гуртувалися навколо народного ансамблю пісні і танцю “Підбужанка” ( керівники Пікунець С.С., Яким Л.А.). В 1990 році ансамбль став лауреатом конкурсу “Карпатські передзвони”, присвячений 500-річчю козацтва.

Вчитель початкових класів Пікунець С.С. і вчитель історії Кузів Г.І. зібрали підгірські гаївки, записали обряд святкування Івана Купала. Вчителі Пріцак Т.Г. і Кундич Є.С. відродили забуту техніку оформлення писанок, навчили цьому ремеслу вихованців і провели семінар-практикум для вчителів образотворчого мистецтва та вчителів початкових класів району. Плідною, добросовісною працею педколективу Підбузької СШ зібрано матеріал і відновлено вертеп, створено шкільний етнографічний музей, оформлено приміщення “Бойківської хати”. Окремі класи працюють над вивченням “Кришталевих джерел”, збирають матеріали про народні звичаї, традиції, історію рідного краю. Директор школи вміє підтримати колектив, мудрою порадою спрямувати його роботу в правильне русло.

Внаслідок співпраці розумного директора Баброцяк В.Й. і знаючого педколективу авторитет школи зростає. Учні школи займають призові місця на районних олімпіадах з географії (вч.Кузів В.В.), англійської мови (вч. Цицик Г.С.), історії та правознавства ( вч. Кундик М.Д., Луців О.С.), математики ( вч. Іваськів О.Л., Ткаченко О.Б.), трудового навчання (вч. Ткаченко С.Й)

В 1990 році в школі започатковано “Співоче коло”. Перший його збір відбувся у Шевченківські дні. Доброю традицією школи є дні національного одягу. З метою глибшого вивчення побуту, традицій нашого народу та ознайомлення з цим жителів селища і району школою проводяться кущові і районні семінари (“Андріївські вечорниці”, “Миколай на поріг, а дітям потіха”, “Рождество Христове”, “Голгофа України”).

Невід´ємною рисою характеру кожного українця має бути людяність і доброта. Школа приділяє цьому велику увагу. Діти на урочисті свята та в Дні милосердя ходять з виступами в геріатричний пансіонат.